1. Великий тлумачний словник сучасної мови

нагороджувати

нагоро́джувати

I -ую, -уєш, недок., нагородити, -роджу, -родиш, док., перех.

1》 Давати на-городу кому-небудь.

|| Висловлювати подяку, виражати задоволення, схвалення, виявляти. прихильність у нагороду за що-небудь.

2》 перен. Віддячувати, відплачувати комусь за що-небудь.

3》 перен., розм. Наділяти кого-небудь чимось небажаним, неприємним.

|| Давати певну назву (перев. негативну).

II -ую, -уєш, недок., нагородити, -роджу, -родиш, док., перех., розм.

1》 Будувати, ставити що-небудь у великій кількості.

2》 тільки док., перен. Наговорити або написати багато беззмістовного, нерозумного і т. ін. Нагородити дурниць.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагороджувати — нагоро́джувати 1 дієслово недоконаного виду віддячувати нагоро́джувати 2 дієслово недоконаного виду будувати; наговорити багато беззмістовного, нерозумного розм. Орфографічний словник української мови
  2. нагороджувати — Винагороджувати, давати нагороду, преміювати, д. надгороджати. Словник синонімів Караванського
  3. нагороджувати — НАГОРО́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., кого. 1. Давати нагороду, відзнаку за певні заслуги, достоїнства і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. нагороджувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. нагороджувати — Нагоро́джувати, -джую, -джуєш; нагороди́ти, -роджу́, -ро́диш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. нагороджувати — НАГОРО́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Давати нагороду кому-небудь. Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Мирний, IV, 1955, 29)... Словник української мови в 11 томах