1. Словник синонімів Караванського

нагороджувати

Винагороджувати, давати нагороду, преміювати, д. надгороджати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагороджувати — нагоро́джувати 1 дієслово недоконаного виду віддячувати нагоро́джувати 2 дієслово недоконаного виду будувати; наговорити багато беззмістовного, нерозумного розм. Орфографічний словник української мови
  2. нагороджувати — I -ую, -уєш, недок., нагородити, -роджу, -родиш, док., перех. 1》 Давати на-городу кому-небудь. || Висловлювати подяку, виражати задоволення, схвалення, виявляти. прихильність у нагороду за що-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагороджувати — НАГОРО́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., кого. 1. Давати нагороду, відзнаку за певні заслуги, достоїнства і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. нагороджувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. нагороджувати — Нагоро́джувати, -джую, -джуєш; нагороди́ти, -роджу́, -ро́диш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. нагороджувати — НАГОРО́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Давати нагороду кому-небудь. Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Мирний, IV, 1955, 29)... Словник української мови в 11 томах