нагороджувати
нагоро́джувати 1
дієслово недоконаного виду
віддячувати
нагоро́джувати 2
дієслово недоконаного виду
будувати; наговорити багато беззмістовного, нерозумного
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагороджувати — Винагороджувати, давати нагороду, преміювати, д. надгороджати. Словник синонімів Караванського
- нагороджувати — I -ую, -уєш, недок., нагородити, -роджу, -родиш, док., перех. 1》 Давати на-городу кому-небудь. || Висловлювати подяку, виражати задоволення, схвалення, виявляти. прихильність у нагороду за що-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагороджувати — НАГОРО́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., кого. 1. Давати нагороду, відзнаку за певні заслуги, достоїнства і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- нагороджувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- нагороджувати — Нагоро́джувати, -джую, -джуєш; нагороди́ти, -роджу́, -ро́диш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нагороджувати — НАГОРО́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Давати нагороду кому-небудь. Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Мирний, IV, 1955, 29)... Словник української мови в 11 томах