нагороджувати

ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док.: віддя́чити, віддя́кувати, віддя́читися, віддя́куватися, відплати́ти, відплати́тися, нагороди́ти, заплати́ти, розплати́тися, відда́ти, віддружи́ти діал. Як їм за всю їх добрість віддячити? (І. Сенченко); Дякую Вам тимчасом тільки добрим щирим словом, а надалі постараюсь віддячитись і ділом (Леся Українка); Я любив молодого лікаря, як брата, а він відплачував мені тим же (Ю. Збанацький); За його добрість відплачувався йому такою вірною і старанною услугою (І. Франко); Дружними оплесками нагороджують лектора вдячні слухачі (А. Шиян); Жанні обридло слухати це вихваляння людини, якій вона платила тою самою зненавистю, якою ненавидів Ярош її (Д. Бедзик); За горе ми заплатимо горем (І. Котляревський); Розплачуватися добром за добро; (Петро:) Його повинність дітей до розуму довести... А їх повинність — віддати батькові тим добром, що за його поміччю добули... (Панас Мирний); — А коли хочеш мені віддякувати.., так от чим мені віддружи... та гляди, не полінуйся і не збреши (Г. Квітка-Основ'яненко).

I. НАГОРОДИ́ТИ кого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон.; ВІДЗНА́ЧИТИ (виділити кого-, що-небудь серед інших похвалою, нагородою тощо); ВИ́НАГОРОДИТИ (дати що-небудь як нагороду за якісь послуги або заслуги, плату за працю тощо); ПРЕМІЮВА́ТИ (перев. грішми); УДОСТО́ЇТИ (ВДОСТО́ЇТИ) кого-що, книжн. (визнати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання тощо); УШАНУВА́ТИ (ВШАНУВА́ТИ), ПОШАНУВА́ТИ розм. (чим — оцінюючи заслуги, нагородити кого-небудь чимось на знак пошани). — Недок.: нагоро́джувати, жа́лувати, відзнача́ти, винагоро́джувати, преміюва́ти, удосто́ювати (вдосто́ювати), ушано́вувати (вшано́вувати). Даліло, мила, за твоє кохання Чим можу я тебе нагородити? (Леся Українка); ..По прибутті в Англію англійський король за вірну службу нібито пожалував (Денікіну) титул лорда (О. Гончар); Відзначити передовиків; Треба винагородити хлопців за бездобичну екскурсію, дати їм грошей і пустити трохи погуляти (Г. Хоткевич); Удостоїти конкурсну роботу золотої медалі; Сумлінно й ретельно підтримував Петро Конашевич тих, хто його вшанував гетьманською булавою (З. Тулуб); Похвалити мусять, а може, цяцечкою пошанують — яку-небудь гарнесеньку на ріжок або на шию (Марко Вовчок).

НАГОРОДИ́ТИ кого чим (висловити подяку, виразити задоволення, схвалення, виявити прихильність у нагороду за що-небудь), ВИ́НАГОРОДИТИ, ОБДАРУВА́ТИ, НАДІЛИ́ТИ, НАДАРИ́ТИ розм.; ПОДАРУВА́ТИ кому що (звичайно зі сл. усмішка, погляд і т. ін.). — Недок.: нагоро́джувати, винагоро́джувати, обдаро́вувати, наділя́ти, надаря́ти, дарува́ти. Навіть найпростіші номери глядачі нагороджували оплесками (В. Собко); Галинка винагородила Журбу приємною й трохи зверхньою посмішкою (Г. Епік); Дружбою обдаровують лише тоді, коли бачать у тобі щирого друга (Ю. Збанацький); Хіба тільки його особисті рекорди мали на увазі товариші, наділивши партійною довірою? (Ю. Яновський); "Покинув мене!.. А яким щастям я тебе надарила б!" — неначе говорили її очі (І. Нечуй-Левицький); Хочеться подарувати собі трохи спочивку, радісно повалитися в пахущу траву (Г. Хоткевич).

НАДІЛИ́ТИ кого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.), УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ) кому що, ДА́ТИ кому що; НАГОРОДИ́ТИ розм. (перев. чимось небажаним, неприємним); ОБДАРУВА́ТИ (ОБДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРУВА́ТИ заст.) (чимось хорошим). — Недок.: наділя́ти, уділя́ти (вділя́ти), дава́ти, нагоро́джувати, обдаро́вувати (обдаря́ти) (одаря́ти) (одаро́вувати). Одна людина не може багато (зробити), навіть коли природа наділила її щедрими дарами і добрими побажаннями (О. Довженко); Вміла мати брови дати.., Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Т. Шевченко); Всю дорогу мати нарікала на свою нещасливу долю, що з усіх боків ошукала її: спочатку нагородила чоловіком-невдахою, а потім підкинула оцього опришка, оцього неслухняного Миколу (Ю. Збанацький); Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом (А. Хижняк). — Пор. II. 3. надава́ти.