1. Великий тлумачний словник сучасної мови

нагукувати

нагу́кувати

-ую, -уєш, недок., нагукати, -аю, -аєш, док.

1》 тільки недок., неперех.Час від часу кричати.

2》 перех. і без додатка. Кликати, запрошувати когось куди-небудь, до кого-небудь.

3》 тільки док., неперех., на кого. Вилаяти кого-небудь з криком, у різкому тоні; накричати на кого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагукувати — нагу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нагукувати — див. кликати Словник синонімів Вусика
  3. нагукувати — НАГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. тільки недок. Час від часу кричати. Двірник у білому фартусі з мітлою нагукує: – Проходь звідсіль (В. Кучер). 2. кого і без прям. дод. Кликати, запрошувати когось куди-небудь, до кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. нагукувати — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше... Словник синонімів української мови
  5. нагукувати — НАГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. тільки недок., неперех. Час від часу кричати. Двірник у білому фартусі з мітлою нагукує: — Проходь звідсіль (Кучер, У. Кармалюк, 1954, 171). 2. перех. і без додатка. Словник української мови в 11 томах