1. Великий тлумачний словник сучасної мови

надходити

надхо́дити

-джу, -диш, недок., надійти, -дійду, -дійдеш, док.

1》 Ідучи, прибувати кудись або наближатися до кого-, чого-небудь, часто трохи пізніше, ніж інші; підходити, приходити.

|| Пливучи, їдучи, наближатися, прибувати.

|| розм. Прибувати куди-небудь із певним завданням.

2》 Наступати, наставати, наближатися в часі (про пори року, частини дня і т. ін.).

|| Починатися, наставати (про суспільні явища).

3》 Приходити на місце призначення, доставлятися куди-небудь (про щось відправлене, послане і т. ін.).

|| Поширюватися, досягати чого-небудь, доходити до кого-небудь (про чутки, відомості і т. ін.).

4》 Оволодівати кимось, охоплювати кого-небудь (про настрій, почуття, стан і т. ін.).

5》 Виникати, з'являтися (про думки, спогади і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надходити — надхо́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надходити — НАДХОДИТИ, -джу, -диш, НАДІЙТИ, -ійду, -ійдеш. 1. Ідучи, їдучи, пливучи, прибувати кудись, наближатися: надходили люди, надходив пароплав. 2. Наставати, наближатися в часі: надходив вечір, надходила осінь, надходили свята. Літературне слововживання
  3. надходити — Приходити, підходити, зближатися; (- товари) прибувати; (- дати) наближатися, наставати, наспівати, (- події — ще) насуватися, насувати. Словник синонімів Караванського
  4. надходити — [надходиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
  5. надходити — НАДХО́ДИТИ, НАДІХО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАДІЙТИ́, дійду́, ді́йде́ш, док. 1. Ідучи, прибувати кудись або підходити, приходити до кого-, чого-небудь, часто трохи пізніше, ніж інші; підходити, приходити. Словник української мови у 20 томах
  6. надходити — НАБЛИЖА́ТИСЯ (НАБЛИ́ЖУВАТИСЯ рідше) до кого-чого і без додатка (про близьке настання певного відрізка часу, періоду життя, події, явища і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. надходити — Надхо́дити, -хо́джу, -хо́диш; надхо́дь, -хо́дьмо, -хо́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. надходити — НАДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАДІЙТИ́, дійду́, ді́йдеш, док. 1. Ідучи, прибувати кудись або наближатися до кого-, чого-небудь, часто трохи пізніше, ніж інші; підходити, приходити. Словник української мови в 11 томах
  9. надходити — Надіхо́дити и надхо́дити, -джу, -диш сов. в. надійти́, -дійду, -деш, гл. 1) Подходить, подойти, приближаться, приблизиться; наставать, настать. Тим часом надійшли і молоді. Стор. МПр. 53. Надходить вовк. Рудч. Ск. І. 22. Словник української мови Грінченка