намилити

нами́ли́ти

див. намилювати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намилити — нами́лити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. намилити — НАМИ́ЛИ́ТИ див. нами́лювати. Словник української мови у 20 томах
  3. намилити — нами́лити ши́ю (го́лову, в’я́зи) кому і без додатка. 1. Покарати кого-небудь за якусь провину. — Погано! — зітхнув Бракватіста.— Якщо дізнається генерал, тобі намилять шию (Ю. Фразеологічний словник української мови
  4. намилити — НАМИ́ЛИТИ див. нами́лювати. Словник української мови в 11 томах
  5. намилити — Намилити, -ся см. намилювати, -ся. Словник української мови Грінченка