намісникувати
намісникува́ти
-ую, -уєш, недок.
Бути намісником, обіймати посаду намісника.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намісникувати — намісникува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- намісникувати — НАМІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути намісником, виконувати обов'язки намісника. Тоді Сулейман звелів одіслати її [Роксолану] в Малу Азію, до її сина-Мустафи, що намісникував у Магнесії (із журн.). Словник української мови у 20 томах