1. Великий тлумачний словник сучасної мови

нарочитий

нарочи́тий

-а, -е.

1》 Те саме, що навмисний.

2》 іст. Спеціально обраний із знатних, іменитих.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарочитий — нарочи́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нарочитий — НАРОЧИ́ТИЙ, а, е. 1. Те саме, що навми́сний. Поводив [Гордій] себе так, ніби перший раз побачив [Федота], тому що знав, як то приємно для батька, коли його синові приділяють багато нарочитої уваги і дивуються його успіхам (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
  3. нарочитий — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Словник синонімів української мови
  4. нарочитий — НАРОЧИ́ТИЙ, а, е. 1. Те саме, що навми́сний. Поводив [Гордій] себе так, ніби перший раз побачив [Федота], тому що знав, як то приємно для батька, коли його синові приділяють багато нарочитої уваги і дивуються його успіхам (Тют. Словник української мови в 11 томах