1. Великий тлумачний словник сучасної мови

наїб

наї́б

-а, ч.

1》 За середньовіччя в мусульманських державах – правитель округу або провінції.

2》 У закавказьких ханствах – начальник магалу (територіальної одиниці).

3》 В імаматі Шаміля – намісник імама на певній території.

4》 У султанській Туреччині – помічник мулли, каді, цехового старшини.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наїб — наї́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наїб — НАЇ́Б, а, ч. Заступник, помічник начальника або духовної особи в деяких країнах Близького і Середнього Сходу. Усю підвладну йому територію Шаміль поділив на області.., на чолі яких поставив своїх близьких помічників – наїбів, які походили з середовища заможної верхівки (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. наїб — (араб. – намісник) 1. За середньовіччя в мусульманських державах правитель округу або провінції. 2. В закавказьких ханствах – начальник магалу (територіальної дільниці). 3. В імаматі Шаміля – намісник імама на певній території. 4. В султанській Туреччині помічник мулли, каді, цехового старшини. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. наїб — НАЇ́Б, а, ч. Заступник, помічник начальника або духовної особи в деяких країнах Близького і Середнього Сходу. Усю підвладну йому територію Шаміль поділив на області.., на чолі яких поставив своїх близьких помічників — наїбів, які походили з середовища заможної верхівки (Іст. СРСР, II, 1957, 162). Словник української мови в 11 томах