наїб

Значення в інших словниках

1. наїб — наї́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. наїб — -а, ч. 1》 За середньовіччя в мусульманських державах – правитель округу або провінції. 2》 У закавказьких ханствах – начальник магалу (територіальної одиниці). 3》 В імаматі Шаміля – намісник імама на певній території. 4》 У султанській Туреччині – помічник мулли, каді, цехового старшини. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наїб — (араб. – намісник) 1. За середньовіччя в мусульманських державах правитель округу або провінції. 2. В закавказьких ханствах – начальник магалу (територіальної дільниці). 3. В імаматі Шаміля – намісник імама на певній території. 4. В султанській Туреччині помічник мулли, каді, цехового старшини. Словник іншомовних слів Мельничука
4. наїб — НАЇ́Б, а, ч. Заступник, помічник начальника або духовної особи в деяких країнах Близького і Середнього Сходу. Усю підвладну йому територію Шаміль поділив на області.., на чолі яких поставив своїх близьких помічників — наїбів, які походили з середовища заможної верхівки (Іст. СРСР, II, 1957, 162). Словник української мови в 11 томах