недуг

Значення в інших словниках

1. недуг — неду́г іменник чоловічого роду недуга рідко Орфографічний словник української мови
2. недуг — див. слабість; хвороба Словник синонімів Вусика
3. недуг — НЕДУ́Г, у, ч., рідко. Те саме, що неду́га. Якби влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала (Номис); Люди [звільненого села] були обідрані, посірілі, із змученими, сумними поглядами глибоко запалих очей. Немов прокинулись після страшного недугу (Ю. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
4. недуг — ХВОРО́БА (порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом несприятливих факторів), ЗАХВО́РЮВАННЯ, НЕДУ́ГА (НЕДУ́Г рідше), ХВО́РІСТЬ, НЕЗДОРО́В'Я, СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ розм., НЕ́МОЩІ розм., БО́ЛІСТЬ розм., БО́ЛЕЩІ заст. Словник синонімів української мови
5. недуг — НЕДУ́Г, у, ч., рідко. Те саме, що неду́га. Якби влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала (Номис, 1864, № 13476); Люди [звільненого села] були обідрані, посірілі, із змученими, сумними поглядами глибоко запалих очей. Словник української мови в 11 томах