1. Великий тлумачний словник сучасної мови

неминучий

немину́чий

-а, -е.

1》 Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має настати, відбутися і т. ін.

|| у знач. ім. неминуче, -чого, с. Те, що обов'язково має настати, відбутися і т. ін.

|| Який не викликає ніякого сумніву; явний, очевидний.

|| Який обов'язково випливає з певних обставин, умов, зумовлений ними.

2》 Який не проходить, не минає, не зникає; постійний.

3》 Без якого не обійтися; обов'язковий, неодмінний.

|| Потрібний кому-небудь; необхідний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неминучий — немину́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неминучий — НЕМИНУЧИЙ – НЕМИНУЩИЙ Неминучий. Якого не можна уникнути, обійти, який обов’язково має наступити, відбутися тощо; певний, очевидний; обов’язковий, неодмінний. Зачав Василько плакати. Літературне слововживання
  3. неминучий — (крах) невідворотний, невідхильний, невідверненний, г. невідкличний. Словник синонімів Караванського
  4. неминучий — НЕМИНУ́ЧИЙ, а, е. 1. Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має настати, відбутися і т. ін.; невідворотний. Все ж ти хоч бігай – не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. неминучий — НЕМИНУ́ЧИЙ (про дію, подію, явище — якого не можна уникнути, відвернути), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕВІДВОРО́ТНИЙ, НЕВІДХИ́ЛЬНИЙ, НЕУСУВНИ́Й рідше (про щось перев. Словник синонімів української мови
  6. неминучий — Немину́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. неминучий — НЕМИНУ́ЧИЙ, а, е. 1. Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов’язково має наступити, відбутися і т. ін. Все ж ти хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Щог. Словник української мови в 11 томах
  8. неминучий — Неминучий, -а, -е Неминуемый, неизбѣжный. Біду побачив неминучу. Котл. Ен. IV. 12. Словник української мови Грінченка