неуважний
неува́жний
-а, -е.
1》 Який не відзначається уважністю, зосередженістю.
|| Який виражає неуважність.
2》 Який не виявляє уваги у ставленні до кого-, чого-небудь.
|| Власт. такій людині.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неуважний — неува́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- неуважний — I ґава, гавря, ворона, зівака, мамула, невважливий, незосереджений, неуважливий, розвеза, розвора, розгамуза, розгуба, роззява, роззявкуватий, роззявляка, розтелепа, розтелепкуватий, розтяпа, розтяпака, солопій, тюхтій Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
- неуважний — НЕУВА́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не відзначається зосередженістю, сконцентрованістю (про погляд, рухи, думки, сприймання тощо). – Я ні разу не пам'ятаю, щоб ти була в такім випадку неуважною (Леся Українка); На уроках Ігор сидів задумливий і неуважний (І. Словник української мови у 20 томах
- неуважний — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- неуважний — Неува́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- неуважний — НЕУВА́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не відзначається уважністю, зосередженістю. — Я ні разу не пам’ятаю, щоб ти була в такім випадку неуважною (Л. Укр., III, 1952, 692); На уроках Ігор сидів задумливий і неуважний (Багмут, Щасл. день.. Словник української мови в 11 томах