неуважний
НЕУВА́ЖНИЙ, а, е.
1. Який не відзначається уважністю, зосередженістю.
— Я ні разу не пам’ятаю, щоб ти була в такім випадку неуважною (Л. Укр., III, 1952, 692);
На уроках Ігор сидів задумливий і неуважний (Багмут, Щасл. день.., 1951, 31);
// Який виражає неуважність.
Мовчки оглядав [Черниш] пишні окраси стін, ковзаючись по них неуважним, сумним поглядом (Гончар, III, 1959, 292).
2. Який не виявляє уваги у ставленні до кого-, чого-небудь.
Коли Марійка приходила без запрошення, Ніна була неуважна і явно не раділа їй (Донч., V, 1957, 335);
// Власт. такій людині.
Його неуважне, нерівне і часто згірдне поводження з нею поясняла собі [Раїса] тим, що о. Василь живе вищими інтересами (Коцюб., І, 1955, 331).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неуважний — неува́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- неуважний — I ґава, гавря, ворона, зівака, мамула, невважливий, незосереджений, неуважливий, розвеза, розвора, розгамуза, розгуба, роззява, роззявкуватий, роззявляка, розтелепа, розтелепкуватий, розтяпа, розтяпака, солопій, тюхтій Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
- неуважний — -а, -е. 1》 Який не відзначається уважністю, зосередженістю. || Який виражає неуважність. 2》 Який не виявляє уваги у ставленні до кого-, чого-небудь. || Власт. такій людині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неуважний — НЕУВА́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не відзначається зосередженістю, сконцентрованістю (про погляд, рухи, думки, сприймання тощо). – Я ні разу не пам'ятаю, щоб ти була в такім випадку неуважною (Леся Українка); На уроках Ігор сидів задумливий і неуважний (І. Словник української мови у 20 томах
- неуважний — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- неуважний — Неува́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)