одягати

одяга́ти

-аю, -аєш, недок., одягти і одягнути, одягну, одягнеш; мин. ч. одяг, -ла, -ло і одягнув, -нула, -нуло; док., перех.

1》 у що і без додатка. Покривати одягом кого-небудь.

|| у що, перен. Надавати чому-небудь певної форми, втілювати в якісь образи і т. ін.

|| Добирати для кого-небудь відповідний до певної нагоди одяг; відповідно наряджати кого-небудь.

|| Покривати себе чим-небудь з одягу.

2》 Приладнувати, закріплювати щось на кому-, чому-небудь, начіплювати щось на кого-, що-небудь.

3》 розм. Забезпечувати одягом кого-небудь.

4》 чим, у що, перен. Покривати поверхню чого-небудь.

|| Покривати поверхню чогось яким-небудь матеріалом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одягати — Вдягати, зодягати, одівати. Словник синонімів Полюги
  2. одягати — Чи є різниця у значенні дієслів одягати, надівати, надягати? Вони не зовсім тотожні, як то здається тим, хто каже: “одягни шапку”; “дівчина одягла намисто”. Одягати можна одежу: сорочку, штани, спідницю, костюм, плащ, пальто тощо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. одягати — одяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. одягати — Зодягати, убирати, (пишно) обряджати, ур. облачати, д. одівати, (на що) надягати; (на ніс) накладати; (зброю) чіпляти, вішати; (асфальтом) покривати. Словник синонімів Караванського
  5. одягати — [од'агатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  6. одягати — Одягати й надівати, узувати й обувати Дієслова одягати й надівати — не зовсім тотожні, як то здається тим, хто каже: «Одягни шапку»; «Дід одяг окуляри». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. одягати — ОДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОДЯГТИ́, ОДЯГНУ́ТИ, одягну́, одя́гнеш; мин. ч. одя́г, ла́, ло́ і одягну́в, ну́ла, ло; док. 1. кого, що у що і без прям. дод. Покривати одягом кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  8. одягати — НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА́ТИ розм., НАСА́ДЖУВАТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ЧІПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. одягати — ОДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОДЯГТИ́ і ОДЯГНУ́ТИ, одягну́, одя́гнеш; мин. ч. одя́г, ла́, ло́ і одягну́в, ну́ла, ло; док., перех. 1. у що і без додатка. Покривати одягом кого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  10. одягати — Одяга́ти, -га́ю, -єш сов. в. одягти, -гну, -неш, гл. Одѣвать, одѣть. Одягла його в червоний в жупан дорогий. Шевч. Словник української мови Грінченка