одягати

ОДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОДЯГТИ́, ОДЯГНУ́ТИ, одягну́, одя́гнеш; мин. ч. одя́г, ла́, ло́ і одягну́в, ну́ла, ло; док.

1. кого, що у що і без прям. дод. Покривати одягом кого-небудь.

Вранці-рано Свою дитину, безталанна, Нагодувала, одягла І за святим своїм пішла У Назарет той до вдовиці В сусіду, в наймичку проситись! (Т. Шевченко);

Юзя одягла ляльку в найкращу сукню (Леся Українка);

* Образно. Ніч впала зразу і проковтнула обрій. Тільки близькі сніги біліли і туман одягав в іней на ніч дерева (М. Коцюбинський);

// у що, перен. Надавати чому-небудь певної форми, втілювати в якісь образи і т. ін.

Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори – це короткі оповідання (М. Коцюбинський);

Леся Українка була поетом боротьби ідей, але ці ідеї вона завжди одягала в конкретні форми (М. Рильський);

// кого. Добирати для кого-небудь відповідний до певної нагоди одяг; відповідно наряджати кого-небудь.

Взяли Її гарненько одягли Та у неділю й повінчали (Т. Шевченко);

Вони довго радились вдвох з чоловіком, коли будити хлопця, як його одягти, чи пускать до гімназії завтра... (М. Коцюбинський);

// що. Покривати себе чим-небудь з одягу; надягати.

Почав [Дмитро] одягати кожушок (М. Стельмах);

Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх, твердо стоячи на одній нозі (Григорій Тютюнник).

2. що. Приладнувати, закріплювати щось на кому-, чому-небудь, начіплювати щось на кого-, що-небудь.

Гей, козаки, козаки, прокидайтеся, швидше уставайте, в'яжіть старшину, зброю одягайте, ворота одчиняйте, рідних братів зустрічайте (В. Сосюра);

Камо мовчки простягає руки, санітар одягає наручники йому (О. Левада);

[Ганна:] Стривай, одягну ще свої окуляри, бо без них трохи вже недобачаю (З. Мороз).

3. кого, розм. Забезпечувати одягом кого-небудь.

– То-то, як стану панею! .. І матір одягну, як паню, і буду її ніжити й пестувати... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Батько з шкури ліз, щоб одягти Раїсу не гірш од попівен (М. Коцюбинський);

У княжій дружині його одягали, годували, тут, на горі, він мав дах над головою (С. Скляренко).

4. що чим, у що, перен. Покривати поверхню чого-небудь.

Замість лісів тепер слався землею жереп, чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги, і мхи одягали камінь зеленим шовком (М. Коцюбинський);

Тепер – зима в права вступила, всю дельту одягнула у льоди, над простором простерла білі крила... (І. Гончаренко);

// Покривати поверхню чогось яким-небудь матеріалом.

Ми одягли в асфальт дороги (з газ.).