1. Словник української мови у 20 томах

одягати

ОДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОДЯГТИ́, ОДЯГНУ́ТИ, одягну́, одя́гнеш; мин. ч. одя́г, ла́, ло́ і одягну́в, ну́ла, ло; док.

1. кого, що у що і без прям. дод. Покривати одягом кого-небудь.

Вранці-рано Свою дитину, безталанна, Нагодувала, одягла І за святим своїм пішла У Назарет той до вдовиці В сусіду, в наймичку проситись! (Т. Шевченко);

Юзя одягла ляльку в найкращу сукню (Леся Українка);

* Образно. Ніч впала зразу і проковтнула обрій. Тільки близькі сніги біліли і туман одягав в іней на ніч дерева (М. Коцюбинський);

// у що, перен. Надавати чому-небудь певної форми, втілювати в якісь образи і т. ін.

Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори – це короткі оповідання (М. Коцюбинський);

Леся Українка була поетом боротьби ідей, але ці ідеї вона завжди одягала в конкретні форми (М. Рильський);

// кого. Добирати для кого-небудь відповідний до певної нагоди одяг; відповідно наряджати кого-небудь.

Взяли Її гарненько одягли Та у неділю й повінчали (Т. Шевченко);

Вони довго радились вдвох з чоловіком, коли будити хлопця, як його одягти, чи пускать до гімназії завтра... (М. Коцюбинський);

// що. Покривати себе чим-небудь з одягу; надягати.

Почав [Дмитро] одягати кожушок (М. Стельмах);

Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх, твердо стоячи на одній нозі (Григорій Тютюнник).

2. що. Приладнувати, закріплювати щось на кому-, чому-небудь, начіплювати щось на кого-, що-небудь.

Гей, козаки, козаки, прокидайтеся, швидше уставайте, в'яжіть старшину, зброю одягайте, ворота одчиняйте, рідних братів зустрічайте (В. Сосюра);

Камо мовчки простягає руки, санітар одягає наручники йому (О. Левада);

[Ганна:] Стривай, одягну ще свої окуляри, бо без них трохи вже недобачаю (З. Мороз).

3. кого, розм. Забезпечувати одягом кого-небудь.

– То-то, як стану панею! .. І матір одягну, як паню, і буду її ніжити й пестувати... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Батько з шкури ліз, щоб одягти Раїсу не гірш од попівен (М. Коцюбинський);

У княжій дружині його одягали, годували, тут, на горі, він мав дах над головою (С. Скляренко).

4. що чим, у що, перен. Покривати поверхню чого-небудь.

Замість лісів тепер слався землею жереп, чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги, і мхи одягали камінь зеленим шовком (М. Коцюбинський);

Тепер – зима в права вступила, всю дельту одягнула у льоди, над простором простерла білі крила... (І. Гончаренко);

// Покривати поверхню чогось яким-небудь матеріалом.

Ми одягли в асфальт дороги (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одягати — Вдягати, зодягати, одівати. Словник синонімів Полюги
  2. одягати — Чи є різниця у значенні дієслів одягати, надівати, надягати? Вони не зовсім тотожні, як то здається тим, хто каже: “одягни шапку”; “дівчина одягла намисто”. Одягати можна одежу: сорочку, штани, спідницю, костюм, плащ, пальто тощо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. одягати — одяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. одягати — Зодягати, убирати, (пишно) обряджати, ур. облачати, д. одівати, (на що) надягати; (на ніс) накладати; (зброю) чіпляти, вішати; (асфальтом) покривати. Словник синонімів Караванського
  5. одягати — [од'агатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  6. одягати — Одягати й надівати, узувати й обувати Дієслова одягати й надівати — не зовсім тотожні, як то здається тим, хто каже: «Одягни шапку»; «Дід одяг окуляри». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. одягати — -аю, -аєш, недок., одягти і одягнути, одягну, одягнеш; мин. ч. одяг, -ла, -ло і одягнув, -нула, -нуло; док., перех. 1》 у що і без додатка. Покривати одягом кого-небудь. || у що, перен. Надавати чому-небудь певної форми, втілювати в якісь образи і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. одягати — НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА́ТИ розм., НАСА́ДЖУВАТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ЧІПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. одягати — ОДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОДЯГТИ́ і ОДЯГНУ́ТИ, одягну́, одя́гнеш; мин. ч. одя́г, ла́, ло́ і одягну́в, ну́ла, ло; док., перех. 1. у що і без додатка. Покривати одягом кого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  10. одягати — Одяга́ти, -га́ю, -єш сов. в. одягти, -гну, -неш, гл. Одѣвать, одѣть. Одягла його в червоний в жупан дорогий. Шевч. Словник української мови Грінченка