ознака

озна́ка

-и, ж.

1》 Риса, властивість, особливість кого-, чого-небудь.

|| Те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось; показник, свідчення.

2》 Предмет, зображення і т. ін., що є знаком, символом, емблемою і т. ін. чого-небудь.

3》 За народними повір'ями, уявленнями – прикмета, що знаменує або провіщає що-небудь.

|| За народними повір'ями – явище, обставина і т. ін., що вказує на зв'язок з якою-небудь іншою подією, передує їй.

4》 рідко. Рух (перев. головою, рукою), яким виражається воля, наказ, бажання, попередження кого-небудь про щось і т. ін.; знак (у 5 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ознака — озна́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ознака — Прикмета, риса, властивість, особливість, з. ознак, д. познака; (хисту) повів, ПРИЗВІСТКА; (життя) свідчення, показник, прояв; (символ) знак, емблема. Словник синонімів Караванського
  3. ознака — [ознака] -кие, д. і м. -ац'і Орфоепічний словник української мови
  4. ознака — ОЗНА́КА, и, ж. 1. Риса, властивість, особливість кого-, чого-небудь; відзнака, відзнак. Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (М. Словник української мови у 20 томах
  5. ознака — ОЗНАКА — особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об'єктів пізнання або відмінність від них; те саме, що і властивість. Сукупність О. (яка може зводитися і до єдиної... Філософський енциклопедичний словник
  6. ознака — ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал. Словник синонімів української мови
  7. ознака — Озна́ка, -ки, -ці; -на́ки, -на́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ознака — ОЗНА́КА, и, ж. 1. Риса, властивість, особливість кого-, чого-небудь. Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (Рильський, III, 1956, 153)... Словник української мови в 11 томах
  9. ознака — Озна́ка, -ки ж. Знакъ, признакъ. Мир. Пов. І. 131. Гордо і поважно без ознаки жадної тревоги на лиці. Левиц. І. 211. Словник української мови Грінченка