опричнина
опри́чнина
-и, ж., іст.
1》 У давній Русі – земельний наділ, що його давали вдові князя в довічне володіння.
2》 Система надзвичайних заходів, запроваджених царем Іваном Грозним (1547-1584 рр.) для розгрому боярсько-князівської опозиції та зміцнення Московської централізованої держави.
3》 Частина держави, підпорядкована безпосередньо Іванові Грозному, що була йому опорою в боротьбі проти боярсько-князівської опозиції.
4》 Військово-поліцейські сили, створені Іваном Грозним для боротьби з дворянсько-князівською опозицією, що відзначалися особливою жорстокістю.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опричнина — опри́чнина іменник жіночого роду іст. Орфографічний словник української мови
- опричнина — ОПРИ́ЧНИНА, и, ж., іст. 1. Система надзвичайних заходів, запроваджених Іваном Грозним для розгрому боярсько-князівської опозиції і зміцнення Російської централізованої держави. Словник української мови у 20 томах
- опричнина — 1565-72, політика зміцнeння самодeржавства Івана IV Лютого; виділeна (опрична) частина Московської дeржави підпорядковувалася бeзпосeрeдній владі царя й була видана на нeчувані жорстокості його гвардії — опричникам. Універсальний словник-енциклопедія
- опричнина — ОПРИ́ЧНИНА, и, ж., іст. 1. Система надзвичайних заходів, запроваджених Іваном Грозним для розгрому боярсько-князівської опозиції і зміцнення Російської централізованої держави. Словник української мови в 11 томах