опричнина
опри́чнина
іменник жіночого роду
іст.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опричнина — -и, ж., іст. 1》 У давній Русі – земельний наділ, що його давали вдові князя в довічне володіння. 2》 Система надзвичайних заходів, запроваджених царем Іваном Грозним (1547-1584 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опричнина — ОПРИ́ЧНИНА, и, ж., іст. 1. Система надзвичайних заходів, запроваджених Іваном Грозним для розгрому боярсько-князівської опозиції і зміцнення Російської централізованої держави. Словник української мови у 20 томах
- опричнина — 1565-72, політика зміцнeння самодeржавства Івана IV Лютого; виділeна (опрична) частина Московської дeржави підпорядковувалася бeзпосeрeдній владі царя й була видана на нeчувані жорстокості його гвардії — опричникам. Універсальний словник-енциклопедія
- опричнина — ОПРИ́ЧНИНА, и, ж., іст. 1. Система надзвичайних заходів, запроваджених Іваном Грозним для розгрому боярсько-князівської опозиції і зміцнення Російської централізованої держави. Словник української мови в 11 томах