опік

о́пік

-у, ч.

1》 Пошкодження тканини тіла людини або тварини вогнем, сонячним промінням, хімічними речовинами або чим-небудь гарячим.

|| Місце на тілі людини або тварини з таким пошкодженням.

|| Відчуття, схожі на ті, які викликає що-небудь гаряче, їдке, пекуче.

Електричні опіки — опіки, які виникають при проходженні крізь тканини електричного струму.

Променеві опіки — ураження, що виникають внаслідок місцевої дії на шкіру іонізуючого випромінювання.

Світлові опіки — термічні опіки, які виникають внаслідок інтенсивного світлового випромінювання.

Сонячні опіки — опіки шкіри, які виникають внаслідок дії сонячного випромінювання.

Термічні опіки — опіки, що виникають внаслідок дії джерел тепла (полум'я, розжарених металів, променевої енергії та ін.).

Хімічні опіки — опіки, що спричинюються дією будь-якої хімічної речовини.

2》 Пошкодження листя і стебел рослин сонячним промінням, морозом, хімічними речовинами і т. ін. Бактеріальний опік. Грибний опік сливи.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опік — о́пік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. опік — О́ПІК, у, ч. 1. Пошкодження тканини тіла людини, тварини вогнем, сонячним промінням, хімічними речовинами або чим-небудь гарячим. Рани від опіків на руках і ногах гоїлись (В. Словник української мови у 20 томах
  3. опік — О́ПІК, у, ч. 1. Пошкодження тканини тіла людини або тварини вогнем, сонячним промінням, хімічними речовинами або чим-небудь гарячим. Словник української мови в 11 томах