орієнтування
орієнтува́ння
-я, с.
1》 Дія за знач. орієнтувати і орієнтуватися.
|| Психічна функція, яка забезпечує усвідомлення власної особи та обставин.
Алопсихічне орієнтування — орієнтування, що стосується усвідомлення навколишніх обставин.
Аутопсихічне орієнтування — орієнтування, що стосується усвідомлення стану власної особи.
Орієнтування у просторі — здатність людини визначати свою позицію і характер переміщення у просторі.
Соматопсихічне орієнтування — орієнтування, що стосується усвідомлення стану власного організму та процесів, які у ньому відбуваються.
Хронологічне орієнтування — вид алопсихічного орієнтування, що стосується часових параметрів обставин.
2》 Вид спорту – пересування незнайомою місцевістю за допомогою великомасштабної карти і компаса. Змагання з орієнтування.
Значення в інших словниках
- орієнтування — орієнтува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- орієнтування — ОРІЄНТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. орієнтува́ти і орієнтува́тися. Орієнтування на Землі полягає в знаходженні напрямів на північ, південь і т. д (з навч. літ.); Вночі під час бурі втратили орієнтування. Словник української мови у 20 томах
- орієнтування — Орієнтува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- орієнтування — ОРІЄНТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. орієнтува́ти і орієнтува́тися. Орієнтування на Землі полягає в знаходженні напрямів на північ, південь і т. д. (Астр., 1956, 24); Вночі під час бурі втратили орієнтування. Словник української мови в 11 томах