1. Словник української мови в 11 томах

орієнтування

ОРІЄНТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. орієнтува́ти і орієнтува́тися.

Орієнтування на Землі полягає в знаходженні напрямів на північ, південь і т. д. (Астр., 1956, 24);

Вночі під час бурі втратили орієнтування. Виміри показують, що ми приблизно на 45° північної широти (Трубл., II, 1950, 92);

Для представників окремих наук діалектичний метод є могутнім засобом орієнтування в розв’язанні важливих теоретичних і практичних наукових завдань (Ком. Укр., 9, 1962, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орієнтування — орієнтува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. орієнтування — -я, с. 1》 Дія за знач. орієнтувати і орієнтуватися. || Психічна функція, яка забезпечує усвідомлення власної особи та обставин. Алопсихічне орієнтування — орієнтування, що стосується усвідомлення навколишніх обставин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. орієнтування — ОРІЄНТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. орієнтува́ти і орієнтува́тися. Орієнтування на Землі полягає в знаходженні напрямів на північ, південь і т. д (з навч. літ.); Вночі під час бурі втратили орієнтування. Словник української мови у 20 томах
  4. орієнтування — Орієнтува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)