освінути

Значення в інших словниках

1. освінути — Освіну́ти: — блиснути, засяяти [X] — освітити, осяяти; розвиднітися [1] Словник з творів Івана Франка
2. освінути — освіну́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
3. освінути — ОСВІНУ́ТИ, не́, док., рідко. 1. кого, що. Освітити, осяяти. Грім розлігся, залунав, Освінула блискавиця Темінь дику, нічняну [нічну] (М. Старицький); * Образно. Шкода було їх [агітаторів], шкода було і їхньої справи, яка .. Словник української мови у 20 томах
4. освінути — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
5. освінути — Освіну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. освінути — ОСВІНУ́ТИ, не́, док., рідко. 1. Освітити, осяяти. Грім розлігся, залунав, Освінула блискавиця Темінь дику, нічняну [нічну] (Стар., Поет. тв., 1958, 116); *Образно. Шкода було їх [агітаторів], шкода було і їхньої справи, яка.. Словник української мови в 11 томах
7. освінути — Освіну́ти, -ну́, -не́ш пр. освів, освіла, гл. 1) Разсвѣтъ, начаться разсвѣту. Тут будемо ночувати, дочко, а завтра, як Бог освіне, поїдемо дальш у дорогу. Рудч. Ск. II. 62. 2) Встать, находиться при разсвѣтѣ, освѣтиться. Словник української мови Грінченка