1. Великий тлумачний словник сучасної мови

останки

оста́нки

-ків, мн. (одн. останок, -нка, ч.).

1》 Те, що залишилося від чого-небудь; рештки, залишки.

Без останку — а) повністю, остаточно; до кінця; б) нічого не лишаючи після себе; безслідно.

До останку — а) повністю, до кінця; б) до останньої можливості; в) до кінця життя; до смерті.

На останку; На останок — на закінчення, на завершення чого-небудь; під кінець.

2》 Тіло, рештки тіла небіжчика.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. останки — оста́нки множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. останки — див. залишок Словник синонімів Вусика
  3. останки — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
  4. останки — ОСТА́НКИ, ків, мн. (одн. оста́нок, нка, ч.). 1. Те, що залишилося від чого-небудь; рештки, залишки. Тепер, кажуть, Головатий останки збирає Та на Кубань підмовляє, Черкеса лякає (Шевч. Словник української мови в 11 томах