1. Великий тлумачний словник сучасної мови

останній

оста́нній

-я, -є.

1》 Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; прот. перший.

|| Який залишається до кінця чого-небудь.

|| Який завершує собою який-небудь цикл, певну працю і т. ін.

|| Те саме, що передсмертний.

Віддавати останню шану; Проводжати в останню путь кого — виражати пошану до померлого, прощаючись із ним.

2》 Єдиний, який зберігся, залишився.

|| Який втрачаючись, вичерпуючись, добігає до кінця.

|| у знач. ім. останнє, -нього, с. Рештки, залишки від чого-небудь.

До останнього — поки є можливість.

3》 Вирішальний, остаточний.

|| Найважливіший, найвагоміший.

4》 Найближчий до моменту повідомлення (про певну подію і т. ін.); попередній.

|| Який безпосередньо передує тому, про що йде мова або моментові повідомлення (про відтинок часу).

5》 Крайній, найвищий.

|| Найпізніший з-поміж інших. Останній термін.

6》 Який щойно з'явився; найсучасніший, найновіший. Автомобіль останнього випуску.

7》 Найгірший серед інших; поганий.

|| Брутальний, непристойний (про лайливі вислови).

8》 Щойно згаданий, названий, сказаний.

|| у знач. ім. останній, -нього, ч.; остання, -ньої, ж.; останнє, -нього, с. Указує на щойно названу особу, щойно згаданий предмет і т. ін. у знач., близькому до особ. займ. він, вона, воно.

9》 перев. мн., рідко. Усі, крім названого; інші, решта.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. останній — останній – інші – решта Прикметник останній означає “той або такий, далі від якого вже нема іншого; кінцевий”. Це антонім до слова перший, відповідає російському последний. “Останній екзамен вступниця складає вісімнадцятого серпня” (з газети). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. останній — оста́нній прикметник Орфографічний словник української мови
  3. останній — о. перший з кінця, д. послідній, (- волю) передсмертний; (шанс) єдиний; (бій) вирішальний, остаточний; (промовець) попередній; (термін) крайній, найпізніший; (- новину) найновіший; (з усіх) найгірший, поганий, послідущий, п! УПОСЛІДЖЕНИЙ; (- слова) НЕПРИСТОЙНИЙ; (з ппр. сл. цей) щойно згаданий. Словник синонімів Караванського
  4. останній — [остан':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  5. останній — ОСТА́ННІЙ, я, є. 1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; протилежне перший. Гарно сміється той, хто сміється останній! (прислів'я); Він пильно дивився на густу масу чорних шапок.. Словник української мови у 20 томах
  6. останній — вируша́ти / ви́рушити в оста́нню путь. Помирати. — Прости мене, мій дорогий! — обняв (Сурен) Велесича, неначе той був добрим давнім другом.— Я так хворів, що вже збирався вирушити в останню путь... (Василь Шевчук). відда́ти оста́нній по́дих. Вмерти. Фразеологічний словник української мови
  7. останній — ВИРІША́ЛЬНИЙ (який приводить до завершення, до закінчення чого-небудь), ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ, ОСТАТО́ЧНИЙ, ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ. Полки готувались до вирішального штурму (О. Гончар); Був концерт... не концерт, а генеральна репетиція (І. Словник синонімів української мови
  8. останній — Оста́нній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. останній — ОСТА́ННІЙ, я, є. 1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; протилежне перший. Гарно сміється той, хто сміється останній! (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  10. останній — Останній, -я, -є Послѣдній. Поки зберемо, то й останнє здеремо. Ном. № 10626. Хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім. Єв. Мр. IX. 35. в-останнє. Въ послѣдній разъ. Словник української мови Грінченка