останній

останній – інші – решта

Прикметник останній означає “той або такий, далі від якого вже нема іншого; кінцевий”. Це антонім до слова перший, відповідає російському последний. “Останній екзамен вступниця складає вісімнадцятого серпня” (з газети). “Велелюбний отче, невже оце твоє останнє слово?” (Леся Українка).

Однак його часом уживають у значенні остальной, яке відтворюється українськими інший, решта. Наприклад, “Члени журі ще залишилися, а всі останні розійшлися” (з газети). Безперечно, тут варто було б поставити всі інші (решта). Пантеличить слово останній у фразі, взятій з радіопередачі: “Міліціонери Каліхевич, Майоренко та Онищук кинулися наздоганяти порушників, але останній посковзнувся на мокрій дорозі й упав”. Незрозуміло, хто впав – останній з переслідувачів чи хтось з утікачів? У такому разі краще сказати замість останній – третій або повторити слово Онищук.

Російський прикметник остальные перекладається українською мовою інші, решта. Приміром: “Двое останутся, а остальные пусть уходят” – “Двоє залишаться, а інші (всі інші) хай ідуть (а решта хай іде)”. Інші папери не потрібні, не був схожий на решту хлопців, решту пунктів викреслити, одні читають, інші збирають марки.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. останній — оста́нній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. останній — о. перший з кінця, д. послідній, (- волю) передсмертний; (шанс) єдиний; (бій) вирішальний, остаточний; (промовець) попередній; (термін) крайній, найпізніший; (- новину) найновіший; (з усіх) найгірший, поганий, послідущий, п! УПОСЛІДЖЕНИЙ; (- слова) НЕПРИСТОЙНИЙ; (з ппр. сл. цей) щойно згаданий. Словник синонімів Караванського
  3. останній — [остан':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. останній — -я, -є. 1》 Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; прот. перший. || Який залишається до кінця чого-небудь. || Який завершує собою який-небудь цикл, певну працю і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. останній — ОСТА́ННІЙ, я, є. 1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; протилежне перший. Гарно сміється той, хто сміється останній! (прислів'я); Він пильно дивився на густу масу чорних шапок.. Словник української мови у 20 томах
  6. останній — вируша́ти / ви́рушити в оста́нню путь. Помирати. — Прости мене, мій дорогий! — обняв (Сурен) Велесича, неначе той був добрим давнім другом.— Я так хворів, що вже збирався вирушити в останню путь... (Василь Шевчук). відда́ти оста́нній по́дих. Вмерти. Фразеологічний словник української мови
  7. останній — ВИРІША́ЛЬНИЙ (який приводить до завершення, до закінчення чого-небудь), ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ, ОСТАТО́ЧНИЙ, ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ. Полки готувались до вирішального штурму (О. Гончар); Був концерт... не концерт, а генеральна репетиція (І. Словник синонімів української мови
  8. останній — Оста́нній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. останній — ОСТА́ННІЙ, я, є. 1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; протилежне перший. Гарно сміється той, хто сміється останній! (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  10. останній — Останній, -я, -є Послѣдній. Поки зберемо, то й останнє здеремо. Ном. № 10626. Хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім. Єв. Мр. IX. 35. в-останнє. Въ послѣдній разъ. Словник української мови Грінченка