останній

ОСТА́ННІЙ, я, є.

1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; протилежне перший.

Гарно сміється той, хто сміється останній! (прислів'я);

Він пильно дивився на густу масу чорних шапок.., доки й останній чоловік не вийшов з двора (І. Нечуй-Левицький);

Останній екзамен він складав вісімнадцятого серпня (Григорій Тютюнник);

Настає нарешті той день, коли десятикласникам лунає їхній останній дзвоник (О. Гончар);

// Який залишається до кінця чого-небудь.

У той день було чотири уроки. Спіткнувшись на першому, останні Василь пробув наче в чаду якому (Панас Мирний);

// Який завершує собою який-небудь цикл, певну працю і т. ін.

З приємністю дізнався, що IV і останній том Вашого дуже цінного словаря [словника] уже вийшов (М. Коцюбинський);

// Те саме, що передсме́ртний.

Демид посміхнувся й подивився на Тетяну останнім поглядом. Сніжна білизна вкрила його обличчя (О. Довженко);

А в вухах дзвенять її останні слова, сказані ввечері .. “Невже я не побачу мами? Невже я помру, Тамарочко?” (А. Хижняк);

Я розмовляв з Глазиріним, і він мені розповів про останні години всіх моряків (В. Кучер);

// Те саме, що проща́льний.

Повне значення було це безконечне останнє цілування з небіжчиком його духовних чад (М. Грушевський).

2. Єдиний, який зберігся, залишився.

Перед самим перелазом Дитина сповита – Та й не туго, й новенькою Свитиною вкрита; Бо то мати сповивала – І літом укрила Останньою свитиною!.. (Т. Шевченко);

Останнього січовика, як косою, скосила думка про неволю (Панас Мирний);

Чого ж я мучусь? Чому не вмираю? Бо смерть – моя остання ставка у грі (М. Коцюбинський);

* Образно. – Люди добрі! – заплакала, заголосила Василина Величко .. – Що ж ви робите? .. Як не жалієте нас, то пожалійте дітей наших, не відривайте від їхнього рота останнього шматка (М. Стельмах);

// Який втрачаючись, вичерпуючись, підходить до кінця.

Кожен бачив .. стару, прибиту на останній своїй літній силі, що тут сиділа на великому камені та плакала (Марко Вовчок);

Каганець почав примеркати: останнє світло в ньому вигорало (Панас Мирний);

Орел голодував, орел втрачав останні сили, але не визнавав перемоги людини (З. Тулуб);

// у знач. ім. оста́ннє, нього, с. Рештки, залишки від чого-небудь.

Поки зберемо, то й останнє здеремо! (Номис);

Чорнява вродлива дівчина – останнє з бутиля вилила танкістові в кухоль (А. Головко);

Віддавати останнє.

3. Вирішальний, остаточний.

[Річард:] Скажи їй тільки: вороття немає. [Джонатан:] І се останнє слово? [Річард:] Так, останнє (Леся Українка);

Буде бій, останній бій на залитих кров'ю кручах... (В. Сосюра);

Хотів [Дорошенко] заговорити, але неприємний якийсь намул від недавньої розмови, власне, від того, що не за ним лишилося слово останнє, “верхнє”, – не давав цього зробити (А. Головко);

// Найважливіший, найвагоміший.

О. Василь висував останній аргумент: – А служба Божа? .. Не можу ж я кинути свої обов'язки та їхати світами для жінчиних примх (Г. Хоткевич);

Схопив один як аргумент останній Жовтаву пляшку і по голові. Завзятого так стукнув опонента, Аж тільки охнув той (М. Рильський);

Прем'єр попросив у парламентарів повноважень для підписання угоди з тією умовою, що останнє слово при ратифікації документа залишиться за ними (з газ.).

4. Найближчий до моменту повідомлення (про певну подію і т. ін.); попередній.

Сів я, гомонимо. Карпо нічого, наче забув нашу останню розмову (М. Коцюбинський);

[Кембль:] Се жінка Ріверса, що втік в Род-Айленд після останніх виборів у нас (Леся Українка);

– Історія цього бога, – каже Професор, – починається з останньої китайської війни (Ю. Яновський);

// Який безпосередньо передує тому, про що йде мова або моментові повідомлення (про відрізок часу).

Маруся слухала.., мов кам'яна. Взагалі останніми часами отупіння якесь заволоділо нею (Г. Хоткевич);

Він дуже постарів і посивів, але був бадьорий і радісний, як ніколи, здавалось, за останні роки (О. Довженко);

// Найпізніший серед інших.

Останній термін.

5. Який щойно з'явився; найсучасніший, найновіший.

Чому Алейников, який, за фільмом, працює в кабіні літака, зробленого за останнім словом техніки, чому він вилазить з нього з брудним обличчям, як кочегар з трюму, – мені це незрозуміло (О. Довженко);

Маяковський створив для грандіозного змісту своєї поезії блискучу нову форму – ораторський тонічний вірш, що став останнім словом багатовікового історичного розвитку російського вірша (з наук. літ.);

Автомобіль останнього випуску;

// Який з'явився недавно; новий.

Кинув роботу [Сулейман] й почав оповідати синові останню новину, яка вже облетіла Бахчисарай (М. Коцюбинський).

6. Найгірший серед інших; поганий.

Настав новий вік і для нашого Чіпки. То таки що тихе, щасливе життя в себе дома.., а то таки й на громаді, серед людей Чіпка не останній (Панас Мирний);

Замість злиденної батьківської хатини, де він, шляхтич, живе не краще від останнього хлопа, збудує він собі гарний будинок (З. Тулуб);

// Брутальний, непристойний (про лайливі вислови).

Він хотів вилаяти Скрекотня останніми словами, змішати його з болотом .. Проте переміг свої чуття: не насмілився вилаяти (Г. Косинка);

І розбирає його лють на вітер, немов на живу, зловорожу істоту! Він лає його шалено, лає останніми словами (І. Багряний).

7. Щойно згаданий, названий, сказаний.

Я радий, що матиму постійну службу і що ми всі будемо разом. Це останнє найбільш мене тішить (М. Коцюбинський);

– Ну, йди, ідоле. Приймай честь, собако, коли тобі дають її! Останні слова козаки промовили вже поза куренем, підштовхуючи Кирдягу ззаду кулаками (О. Довженко);

– Грішні, тримайте святого!.. – І несподіваний регіт покрив останні слова чоловіка: село зі сміхом прощалося з частиною своїх забобонів (М. Стельмах);

// у знач. ім. оста́нній, нього, ч.; оста́ння, ньої, ж.; оста́ннє, нього, с. Уживається при вказуванні на щойно названу особу, щойно згаданий предмет і т. ін. у знач., близькому до особ. займ. він, вона, воно.

Попереду жінка в сірому, а за нею жінка в синьому; поруч з останньою їхав Септар (М. Коцюбинський);

Богданове підморгування мені набридло. Я одвернувся од нього і дивився вслід Севові, доки останній зник за іншими суднами (Ю. Яновський);

Пишуть і говорять: народна поетична творчість, народнопоетична творчість (останнє здається мені трохи штучним) (М. Рильський).

8. тільки мн., рідко. Усі, крім названого; інші, решта.

І ся гадка уже запалила, уже відогнала всі останні, уже хорою нетерпеливістю наповнила кожний нерв (Г. Хоткевич);

За хвірткою Северина чекають останні братчики і, коли він виходить із двору, не пізнають його (Григорій Тютюнник).

Бу́ти на оста́нніх днях див. бу́ти;

Віддава́ти / відда́ти оста́нню ша́ну див. віддава́ти;

Втрача́ти (тра́тити) / утра́тити (стра́тити) [оста́нню] наді́ю див. утрача́ти;

До оста́нньої можли́вості див. можли́вість;

За оста́нньою мо́дою див. мо́да;

Збира́ти / зібра́ти [всі (оста́нні)] си́ли (всю си́лу, ре́штки сил і т. ін.) <�діал. Добува́ти всіх (оста́нніх) сил> див. збира́ти;

Напру́жувати / напру́жити [всі (оста́нні)] си́ли див. напру́жувати;

Оста́нні ві́сті див. вість;

Оста́ннім зуси́ллям див. зуси́лля;

Оста́ння во́ля див. во́ля;

Роби́ти / зроби́ти [оста́ннє (вели́ке)] зуси́лля див. роби́ти;

Склада́ти / скла́сти оста́нню ша́ну див. склада́ти;

У пе́рших (оста́нніх, сере́дніх і т. ін.) чи́слах якого мі́сяця див. число́.○ В оста́нній свій час див. час.

◇ Викорчо́вувати / ви́корчувати до оста́ннього па́ростка див. викорчо́вувати;

Ви́рушити в оста́нню путь див. вируша́ти;

Відда́ти оста́нній по́дих див. віддава́ти;

Відхо́дити (ла́годитися) / відійти́ на (в) Бо́жу (оста́нню) путь (доро́гу) див. відхо́дити;

(1) Де́рти оста́нню шку́ру (д) див. де́рти;

Де́рти [оста́нню] шку́ру (шкі́ру, три шку́ри, сім шкур) див. де́рти;

Діли́тися (рідко розділя́тися) / поділи́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м (куско́м) хлі́ба] див. діли́тися;

(2) До оста́ннього:

а) (зі сл. би́тися, одбива́тися, боро́тися, захища́ти і т. ін.) скільки стане зусиль, витримки і т. ін.; до кінця.

Розповідав про Піски .. та про їхню постанову – до останнього одбиватися од козаків (А. Головко);

Ну, і приходилось тоді Кармалюковим хлопцям круто. Окружать їх зо всіх боків. Ті відстрілюються, як можуть, до останнього (з легенди);

– А ви не належите до тих, хто буде боротися до останнього. Душа у вас м'якувата (М. Стельмах);

Бійці потиснули один одному руки. Це була мовчазна взаємоприсяга, взаємонадія на те, що вони битимуться до останнього (О. Гончар);

Завдання було просте і ясне. Захищати дамбу до останнього, поки екскаватор не проб'є канал (Г. Коцюба);

б) (зі сл. оббира́ти, забра́ти, ви́тратити і т. ін.) нічого не лишаючи; повністю, цілком.

Війна завжди одних збагачує і робить щасливими, а других оббирає до останнього (П. Кочура);

До оста́ннього гви́нтика див. гви́нтик;

(3) До оста́ннього ні́гтика (д) див. ні́готь;

До оста́ннього по́диху (ві́ддиху, зітха́ння) див. по́дих;

До оста́ннього поро́га див. порі́г;

До [оста́ннього] ше́ляга див. ше́ляг;

До оста́нньої кра́пки див. кра́пка¹;

До [оста́нньої] кра́плі (ка́плі, крапли́ни і т. ін.) див. кра́пля;

До оста́нньої кра́плі (ка́плі, крапли́ни і т. ін.) кро́ві див. кра́пля;

До [оста́нньої (найме́ншої)] кри́хти (кри́шки, кри́хточки, кри́хітки, кри́хтоньки, кри́шечки) див. кри́хта;

До [оста́нньої] ни́тки (ни́точки) див. ни́тка;

До [оста́нньої] ця́точки (ця́ти) див. ця́точка;

Заверша́льний (оста́нній) ако́рд див. ако́рд¹;

Зніма́ти (стяга́ти) / зня́ти (стягти́) оста́нню соро́чку див. зніма́ти;

Зня́ти (ски́нути) і (та) відда́ти / віддава́ти [оста́нню] соро́чку [з се́бе] див. зніма́ти;

З оста́нніх сил див. си́ла;

Ки́дати / ки́нути оста́ннього ко́зиря див. ки́дати;

На Бо́жій (оста́нній) доро́зі див. доро́га;

На оста́нню пря́сти див. пря́сти¹;

На [тій] оста́нній межі́ див. межа́;

На цьо́му (цім, сім, тім, оста́нньому і т. ін.) сло́ві; На сі слова́ див. сло́во;

Не оста́ння (рідко ви́дна) спи́ця (шпи́ця) в ко́лесі див. спи́ця;

Оббира́ти / обібра́ти до ни́тки (соро́чки, оста́ннього, пі́лочки і т. ін.) див. оббира́ти;

Оста́ннє пристано́вище див. пристано́вище;

Оста́ннє сло́во див. сло́во;

[Оста́нній] крик мо́ди див. крик¹;

Оста́нніми (уся́кими) слова́ми див. сло́во;

(4) Оста́нню соро́чку відда́ти (д) див. скида́ти.