отруйник

Значення в інших словниках

1. отруйник — отру́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. отруйник — ОТРУ́ЙНИК, а, ч. Той, хто отруїв або отруює кого-небудь. Герой Шекспіра не може обмежитись особистою помстою; щоб досягти вінценосного отруйника, Гамлетові треба прибрати з дороги його сторожових псів (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. отруйник — ОТРУ́ЙНИК, ОТРУ́ЮВАЧ, ОТРУ́ТНИК рідше. Щоб досягти вінценосного отруйника, Гамлетові треба прибрати з дороги його сторожових псів (з журналу); Отруювачі клали шматочки отруєної принади в нори (О. Донченко); От того часу його неначе якийсь отрутник напоїв якоюсь отрутою (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
4. отруйник — ОТРУ́ЙНИК, а, ч. Той, хто отруїв або отруює кого-небудь. Герой Шекспіра не може обмежитись особистою помстою; щоб досягти вінценосного отруйника, Гамлетові треба прибрати з дороги його сторожових псів (Рад. літ-во, 3, 1964, 92). Словник української мови в 11 томах