пильник

Значення в інших словниках

1. пильник — пильни́к іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
2. пильник — ПИЛЬНИ́К, а́, ч., діал. Напилок. В другій робітні скрипіли і сичали пильники і курява знімалася до вікон (Мирослав Ірчан). Словник української мови у 20 томах
3. пильник — пи́льник 1. стальний інструмент у формі бруска з насічкою, який використовують для обточування металевих виробів; напилок (ст)||напильник ◊ да́ти пи́льник вул. вилаяти, висварити, зганьбити (ст): То ти, каже, Ґаранові на стації такий пильник дав?... Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. пильник — НАПИ́ЛОК, ПІДПИ́ЛОК розм., ПИЛЬНИ́К діал.; ТЕРПУ́Г (перев. з грубішою насічкою). Сокири, молотки, напилки, рубанки, бури, лопати прибували й прибували (Д. Ткач); Щосили натискуючи на терпуг, Василь зішкрябав старий номер (на паровозі) (Д. Бедзик). Словник синонімів української мови
5. пильник — ПИЛЬНИ́К, а́, ч., діал. Напилок. В другій робітні скрипіли і сичали пильники і курява знімалася до вікон (Ірчан, II, 1958, 271). Словник української мови в 11 томах