пипоть

Значення в інших словниках

1. пипоть — пи́поть іменник чоловічого роду хвороба птахів Орфографічний словник української мови
2. пипоть — Пи́поть, пи́птя, -птеві; пи́пті, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. пипоть — ПИ́ПОТЬ, птя, ч. Хвороба птахів – хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, – десь-то бракувало голосу (В. Речмедін); // заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне. Словник української мови у 20 томах
4. пипоть — пи́поть спрага (ст): 3 таким смаком з'їла рибу, і тепер цілий день у мене пипоть (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пипоть — ТІПУ́Н (хвороба птахів), ПИ́ПОТЬ. Привикли люди потурати, Розкукурікався співун, І стали інші дорікати, Щоб присмирив його тіпун (Л. Глібов); Він кигикнув, мов курка з пиптем, — десь-то бракувало голосу (В. Речмедін). Словник синонімів української мови
6. пипоть — ПИ́ПОТЬ, птя, ч. Хвороба птахів — хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, — десь-то бракувало голосу (Речм., Твій побратим, 1962, 77); // заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне. Словник української мови в 11 томах
7. пипоть — Пи́поть, -птя м. Болѣзненный наростъ на языкѣ у куръ, типунъ. Чуб. I. 58. Грин. I. 254. ум. пи́птик. Словник української мови Грінченка