пипоть
ПИ́ПОТЬ, птя, ч. Хвороба птахів — хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун.
Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, — десь-то бракувало голосу (Речм., Твій побратим, 1962, 77);
// заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне.
Але ж я йому [жениху] й одповіла: ти, кажу, курячий пипоть, раз не знаєш, по якім ділі приїхали, то й не плещи (Кач., II, 1958, 48).
Пи́поть на язи́к (на язика́) кому — попередження тому, хто говорить щось неприємне, непотрібне.
[Настя:] Буває таке, що як у злу годину скажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. [1 парубок:] Та пипоть вам на язик! (Фр., IX, 1952, 94);
[Микишка: ] А хто вгада, що до вечора трапиться? Може, до вечора твоїх панів і званія не зостанеться… [Горпина:] Пипоть вам на язика!.. (Кроп., IV, 1960, 81).
Значення в інших словниках
- пипоть — пи́поть іменник чоловічого роду хвороба птахів Орфографічний словник української мови
- пипоть — -птя, ч. Хвороба птахів – хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. || заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пипоть — Пи́поть, пи́птя, -птеві; пи́пті, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пипоть — ПИ́ПОТЬ, птя, ч. Хвороба птахів – хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, – десь-то бракувало голосу (В. Речмедін); // заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне. Словник української мови у 20 томах
- пипоть — пи́поть спрага (ст): 3 таким смаком з'їла рибу, і тепер цілий день у мене пипоть (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пипоть — ТІПУ́Н (хвороба птахів), ПИ́ПОТЬ. Привикли люди потурати, Розкукурікався співун, І стали інші дорікати, Щоб присмирив його тіпун (Л. Глібов); Він кигикнув, мов курка з пиптем, — десь-то бракувало голосу (В. Речмедін). Словник синонімів української мови
- пипоть — Пи́поть, -птя м. Болѣзненный наростъ на языкѣ у куръ, типунъ. Чуб. I. 58. Грин. I. 254. ум. пи́птик. Словник української мови Грінченка