1. Великий тлумачний словник сучасної мови

плакучий

плаку́чий

-а, -е.

1》 Який часто плаче, схильний до плачу, сліз; плаксивий.

|| рідко. Наповнений сльозами, заплаканий (про очі).

2》 Схожий на плач, який нагадує плач.

|| Дуже сумний, журливий (про музику, пісню і т. ін.).

3》 Який має звислі довгі стебла, гілки (про дерева, кущі, трави). Плакуча верба.

|| Опущений донизу, звислий (про гілки таких дерев, кущів, стебла трав).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плакучий — плаку́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. плакучий — див. плаксивий; розлогий Словник синонімів Вусика
  3. плакучий — Плаку́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. плакучий — ПЛАКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який часто плаче, схильний до плачу, сліз; плаксивий. [Кум:] Плаксуном не буде [Омелько] зроду: Не плакучого він роду! (О. Олесь); * Образно. Плакуча й холодна осінь старила дерева (Іван Ле і О. Левада); // рідко. Словник української мови у 20 томах
  5. плакучий — ПЛАКСИ́ВИЙ (який часто плаче, схильний до плачу), СЛІЗЛИ́ВИЙ (СЛЬОЗЛИ́ВИЙ), ПЛАКУ́ЧИЙ рідше, ТОНКОСЛЬО́ЗИЙ розм., ТОНКОСЛІ́ЗНИЙ розм. — А чому такий веселий? — Та проста причина: Я ж казав, що в нас плаксивих Не було в родині! (Б. Словник синонімів української мови
  6. плакучий — ПЛАКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який часто плаче, схильний до плачу, сліз; плаксивий. [Кум:] Плаксуном не буде [Омелько] зроду: Не плакучого він роду! (Олесь, Вибр.., 1958, 439); *Образно. Плакуча й холодна осінь старила дерева (Ле і Лев., Півд. Словник української мови в 11 томах