плакучий

Значення в інших словниках

1. плакучий — плаку́чий прикметник Орфографічний словник української мови
2. плакучий — див. плаксивий; розлогий Словник синонімів Вусика
3. плакучий — -а, -е. 1》 Який часто плаче, схильний до плачу, сліз; плаксивий. || рідко. Наповнений сльозами, заплаканий (про очі). 2》 Схожий на плач, який нагадує плач. || Дуже сумний, журливий (про музику, пісню і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плакучий — ПЛАКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який часто плаче, схильний до плачу, сліз; плаксивий. [Кум:] Плаксуном не буде [Омелько] зроду: Не плакучого він роду! (О. Олесь); * Образно. Плакуча й холодна осінь старила дерева (Іван Ле і О. Левада); // рідко. Словник української мови у 20 томах
5. плакучий — ПЛАКСИ́ВИЙ (який часто плаче, схильний до плачу), СЛІЗЛИ́ВИЙ (СЛЬОЗЛИ́ВИЙ), ПЛАКУ́ЧИЙ рідше, ТОНКОСЛЬО́ЗИЙ розм., ТОНКОСЛІ́ЗНИЙ розм. — А чому такий веселий? — Та проста причина: Я ж казав, що в нас плаксивих Не було в родині! (Б. Словник синонімів української мови
6. плакучий — ПЛАКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який часто плаче, схильний до плачу, сліз; плаксивий. [Кум:] Плаксуном не буде [Омелько] зроду: Не плакучого він роду! (Олесь, Вибр.., 1958, 439); *Образно. Плакуча й холодна осінь старила дерева (Ле і Лев., Півд. Словник української мови в 11 томах