1. Великий тлумачний словник сучасної мови

плюватися

плюва́тися

плююся, плюєшся; наказ. сп. плюйся; недок.

1》 Те саме, що плювати 1).

|| Бризкати слиною, говорячи, сміючись і т. ін.

|| перен. Вивергати, викидати з себе (кулі, вогонь, дим і т. ін.); розкидати навколо себе частинки чого-небудь.

2》 Плювати на кого-небудь або один на одного.

3》 перен. Виявляти невдоволення, обурення з приводу чого-небудь, огиду до чогось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюватися — плюва́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плюватися — ПЛЮВА́ТИСЯ, плюю́ся, плює́шся; наказ. сп. плю́йся; недок. 1. Те саме, що плюва́ти 1. Кустар порожнім мішком – лясь хуторянина по обличчю – і запорошив очі. Плюється той, протирає очі (А. Шиян); // Бризкати слиною, говорячи, сміючись і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  3. плюватися — ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. плюватися — ПЛЮВА́ТИСЯ, плюю́ся, плює́шся; наказ. сп. плю́йся; недок. 1. Те саме, що плюва́ти 1. Кустар порожнім мішком — лясь хуторянина по обличчю — і запорошив очі. Словник української мови в 11 томах