1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поберегти

поберегти́

-ежу, -ежеш; мин. ч. поберіг, -регла, -регло; док., перех.

1》 Не допустити даремного витрачання чого-небудь; приберегти.

2》 Поставитися дбайливо до кого-, чого-небудь, запобігаючи чомусь. Поберегти життя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поберегти — поберегти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поберегти — Поберегти́, -режу́, -реже́ш; побері́г, -регла́, -регли́; побері́гши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. поберегти — ПОБЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. побері́г, регла́, ло́; док., кого, що. 1. Не допустити даремного витрачання чого-небудь; приберегти. [Бугров:] Киньте [стріляти], поручику, побережіть набої (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах
  4. поберегти — ПОБЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. побері́г, регла́, ло́; док., перех. 1. Не допустити даремного витрачання чого-небудь; приберегти. [Бугров:] Киньте [стріляти], поручику, побережіть набої (Мик., І, 1957, 293). Словник української мови в 11 томах
  5. поберегти — Поберегти, -ся см. поберігати, -ся. Словник української мови Грінченка