1. Великий тлумачний словник сучасної мови

побік

по́бік

розм.

1》 присл. Те саме, що поряд I 1); обік.

2》 у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення місця, особи, предмета, недалеко від яких відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побік — по́бік 1 прислівник незмінювана словникова одиниця по́бік 2 прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. побік — див. близько Словник синонімів Вусика
  3. побік — ПО́БІК, розм. 1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1; обік. – Ти думаєш, – .. почала Галя, – .. легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей?.. (Панас Мирний). 2. у знач. прийм., з род. Словник української мови у 20 томах
  4. побік — ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал. Словник синонімів української мови
  5. побік — ПО́БІК, розм. 1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1; обік. — Ти думаєш, — ..почала Галя, — ..легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей?.. (Мирний, II, 1954, 235). 2. у знач. прийм., з род. Словник української мови в 11 томах