1. Великий тлумачний словник сучасної мови

повисати

повиса́ти

-аю, -аєш, недок., повиснути, -ну, -неш; мин. ч. повис, -ла, -ло і рідко повиснув, -нула, -нуло; док.

1》 Зачепившись, затримуватися на чому-небудь, залишатися висіти.

|| Зачепившись одягом або ухопившись за що-небудь руками, зубами і т. ін., триматись у висячому положенні.

|| Виснути всією своєю вагою або всім тілом на кому-, чому-небудь; важко спиратися на кого-, що-небудь.

|| Звішуватися, звисати від значної, надмірної ваги.

|| Спадаючи вниз, звисати (про волосся, бороду, вуса, гілки і т. ін.).

2》 Висіти, утримуючись на чому-небудь; бути прикріпленим, причепленим до чогось (про предмети).

3》 Бути розташованим, нависати над ким-, чим-небудь.

|| над чим. Виступати, видаватися якоюсь частиною наперед.

|| перен. Насуватися, наближатися (про небезпеку, біду і т. ін.).

4》 Триматися в повітрі майже нерухомо.

|| Здаватися нерухомим у повільному польоті (про птахів, літальні апарати і т. ін.) або в русі по небу (про сонце, хмари тощо).

|| Поширюватися навколо (про звуки, запахи і т. ін.). Повиснути в повітрі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повисати — повиса́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. повисати — ПОВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. пови́с, ла, ло і рідко пови́снув, нула, ло; док. 1. Зачепившись, затримуватися на чому-небудь, залишатися висіти. На його рудій, аж червоній бороді повисла срібна осіння павутина (О. Словник української мови у 20 томах
  3. повисати — ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю). 1. тільки недок. Перебувати у невизначеному, непевному становищі. Фразеологічний словник української мови
  4. повисати — ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути. Словник синонімів української мови
  5. повисати — ПОВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. пови́с, ла, ло і рідко пови́снув, нула, ло; док. 1. Зачепившись, затримуватися на чому-небудь, залишатися висіти. На його рудій, аж червоній бороді повисла срібна осіння павутина (Донч. Словник української мови в 11 томах