погубляти
погубля́ти
-яю, -яєш, недок., рідко, погубити, -гублю, -губиш; мн. погублять; док., перех.
1》 тільки док. Загубити, згубити, втратити все чи багато чого-небудь.
|| Ненароком випустити що-небудь; упустити.
|| Перестати бачити, спостерігати кого-, що-небудь.
2》 тільки док. Частково або повністю втратити які-небудь фізичні особливості, моральні якості і т. ін.
|| Позбутися чого-небудь.
3》 тільки док. Втратити всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь, залишитися без когось, чогось.
4》 Призводити до загибелі, знищувати кого-небудь.
|| Робити кого-небудь нещасливим, завдавати горя, неприємностей.
|| Призводити до повного занепаду.
|| Даремно, марно витрачати, переводити (сили, здоров'я, життя і т. ін.); зовсім занедбувати, псувати що-небудь.
|| Морально опускатися, втрачаючи свою честь і гордість.
Погубити душу — учинити який-небудь злочин або щось таке, що є порушенням релігійно-етичних норм; скоїти смертний гріх.
5》 перен., рідко. Призводити до провалу.
Значення в інших словниках
- погубляти — погубля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- погубляти — див. нищити Словник синонімів Вусика
- погубляти — ПОГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, ПОГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. погу́блять; док., що рідше кого. 1. тільки док. Загубити, згубити, втратити все або багато чого-небудь; розгубити. Стиснула міцно дійницю – та за нею... Словник української мови у 20 томах
- погубляти — ПОГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, ПОГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. погу́блять; док., перех. 1. тільки док. Загубити, згубити, втратити все або багато чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
- погубляти — Погубля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. погубити, -блю́, -биш, гл. Губить, погубить. Як ті душі погубляють, так сі людське тіло. К. МБ. X. 7. Не поберігши тіла і душу погубиш. Ном. № 8794. Словник української мови Грінченка