1. Словник української мови Грінченка

погубляти

Погубля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. погубити, -блю́, -биш, гл. Губить, погубить. Як ті душі погубляють, так сі людське тіло. К. МБ. X. 7. Не поберігши тіла і душу погубиш. Ном. № 8794.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погубляти — погубля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. погубляти — див. нищити Словник синонімів Вусика
  3. погубляти — -яю, -яєш, недок., рідко, погубити, -гублю, -губиш; мн. погублять; док., перех. 1》 тільки док. Загубити, згубити, втратити все чи багато чого-небудь. || Ненароком випустити що-небудь; упустити. || Перестати бачити, спостерігати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погубляти — ПОГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, ПОГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. погу́блять; док., що рідше кого. 1. тільки док. Загубити, згубити, втратити все або багато чого-небудь; розгубити. Стиснула міцно дійницю – та за нею... Словник української мови у 20 томах
  5. погубляти — ПОГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, ПОГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. погу́блять; док., перех. 1. тільки док. Загубити, згубити, втратити все або багато чого-небудь. Словник української мови в 11 томах