1. Словник української мови Грінченка

погубити

Погубити, -блю́, -биш

гл.

1) Растерять. Заплакали запорожці, коней погубивши. Чуб. V. 940.

2) см. погубляти.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погубити — (довести до загибелі) згубити, занапастити. Словник синонімів Полюги
  2. погубити — погуби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. погубити — див. погубляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погубити — ПОГУБИ́ТИ див. погубля́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. погубити — загуби́ти / рідше губи́ти ро́зум (тя́му). Втратити здатність логічно, обдумано діяти; стати несамовитим, не контролювати своїх вчинків. Фразеологічний словник української мови
  6. погубити — ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИ розм., ЗАПРОПАСТИ́ТИ розм., ЗБА́ВИТИ розм., УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм. Словник синонімів української мови
  7. погубити — ПОГУБИ́ТИ див. погубля́ти. Словник української мови в 11 томах