1. Великий тлумачний словник сучасної мови

подвійний

подві́йний

-а, -е.

1》 Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Подвійне підборіддя.

Подвійне запліднення — статевий процес у покритонасінних рослин.

Подвійні зорі — пари зірок, що обертаються навколо спільного центру мас.

2》 Який проявляється у двох видах.

Подвійне громадянство — політико-правова приналежність особи до двох суверенних держав, кожна з яких визнає дану особу своїм громадянином.

3》 перен. Який має в собі різні, часто суперечливі, якості; позбавлений єдності. Подвійна бухгалтерія.

4》 Збільшений удвічі; подвоєний.

|| Розрахований на двох; признач. для двох.

|| Значно більший проти звичайного; посилений.

Подвійна точка мат. — нерухомий елемент геометричного перетворення, точка, яка переходить сама в себе.

Подвійне оподаткування — оподаткування зарубіжного доходу громадянина чи юридичної особи як в країні – джерелі доходу, так і за місцем проживання громадянина чи за місцем знаходження юридичної особи.

Подвійний інтеграл мат. — служить для обчислення площ поверхонь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подвійний — подві́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. подвійний — (гонорар) подвоєний; (- ліжко) на двох; (зміст) двоїстий, двозначний; (- люб'язність) надмірний, підкреслений. Словник синонімів Караванського
  3. подвійний — [поудв’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. подвійний — Подві́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. подвійний — ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п'єдесталі (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. подвійний — подві́йне дно у кого. Хто-небудь приховує справжні думки, почуття, наміри і т. ін.; нещирий, лицемірний. Хитрий чумак, мастак на всякі вчинки, життя його — подвійне дно (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  7. подвійний — ДВОЯ́КИЙ (який проявляється у двох видах, містить у собі дві сторони, часто суперечливі), ПОДВІ́ЙНИЙ. — Се дві річі зовсім відмінні: краса жіноча і краса природи. Кожда в своїм роді манить і знаджує чоловіка. Словник синонімів української мови
  8. подвійний — ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який складається з двох однорідних або подібних частин, предметів. Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п’єдесталі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. подвійний — Подвійний, -а, -е Двойной. Подвійне скло. МВ. (О. 1862. III. 56). Подвійні вікна. Словник української мови Грінченка