1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пожирати

пожира́ти

-аю, -аєш, недок., пожерти, -ру, -реш; мин. ч. пожер, -ла, -ло; док., перех.

1》 Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин).

|| вульг. Їсти що-небудь із жадібністю, у великій кількості (про людей).

2》 перен. Знищувати, спалюючи, поглинаючи і т. ін. кого-, що-небудь.

|| безос.

|| розм. Не давати існувати, діяти, функціонувати.

|| тільки недок., у сполуч. зі сл. простір, далі, кілометри і т. ін. Дуже швидко пересуватися, долати відстань.

3》 тільки недок., перен. Захоплювати цілком, заповняти собою кого-, що-небудь (про почуття і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожирати — пожира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пожирати — Жерти, поїдати; (очима) свердлити; (вогнем) нищити, спалювати; (книги) поглинати; (відстані) долати; п! ЇСТИ. Словник синонімів Караванського
  3. пожирати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  4. пожирати — ПОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш; мин. ч. поже́р, ла, ло; док., що, рідше кого. 1. Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин). На буряки п'ятої бригади довгоносик напав навалою.. Словник української мови у 20 томах
  5. пожирати — ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком). 1. кого. Невідривно, пильно дивитися на кого-небудь, виявляючи при цьому певні почуття (любові, неприязні, ненависті і т. ін.). Парубки мовчки одійшли.. Фразеологічний словник української мови
  6. пожирати — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. пожирати — Пожира́ти, -жира́ю, -жира́єш; поже́рти, -жеру́, -жере́ш; поже́р, -же́рла, -же́рли Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пожирати — ПОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш; мин. ч. поже́р, ла, ло; док., перех. 1. Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин). На буряки п’ятої бригади довгоносик напав навалою.. Словник української мови в 11 томах
  9. пожирати — Пожира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. пожерти, -жеру, -жере́ш, гл. Пожирать, пожрать. Налетіло птаство небесне і пожерло його. Єв. Мр. IV. 4. жерцем пожирати. Тайно гонять, явно б'ють, підкладають сіті, ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають. Чуб. V. 448. Словник української мови Грінченка