пожирати
ПОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш; мин. ч. поже́р, ла, ло; док., що, рідше кого.
1. Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин).
На буряки п'ятої бригади довгоносик напав навалою.., він наповзав хмарами і пожирав молоді сходи (В. Минко);
– Два рази вже я [Ворона] висиділа діточок, і оба рази .. повитягала [Гадюка] мені їх із гнізда і пожерла! (І. Франко);
Любити ближнього? Якого? Того, що шкуру з мене здер? Та я б і серце вирвав з нього І кинув псу, щоб пес пожер! (М. Бажан).
2. вульг. Їсти що-небудь із жадібністю, у великій кількості (про людей).
– Де малина?.. Пожерли!? Малина моя де?.. (М. Коцюбинський);
– У тебе щось є в торбині? – А ти вже своє пожер? (Григорій Тютюнник).
3. перен. Знищувати, спалюючи, поглинаючи і т. ін. кого-, що-небудь.
Гарячі суховії пожирали хирляві посіви (з газ.);
Щоб тебе сира земля пожерла! (Номис);
– Пожерло Полум'я п'ять хат і сім стоділ [стодол]... (М. Рильський);
Робота при тих законах ішла невпинно і пожирала щотижня тисячі [карбованців] (І. Франко);
// безос.
Темний .. гай як огнем пожерло (Марко Вовчок);
// розм. Не давати існувати, діяти, функціонувати.
Вони [перекупники і спекулянти] пожирали один одного і всі разом гарбали місцеві багатства (Ю. Смолич);
Хіба вона не зміркувала, що вони її дурять. Адже скажи людям зразу, що то для них землю ділять, то .. живцем пожерли б один одного... (М. Коцюбинський);
– Де ваша [хуторяни] морально-політична єдність? По-вашому так: жери ти сусіда, або він тебе пожере!.. (О. Гончар);
// тільки недок., у сполуч. зі сл. простір, далі, кілометри і т. ін. Дуже швидко пересуватися, долати відстань.
Машина пожирає степові далі, і товстий хвіст куряви безнадійно силиться її наздогнати (Г. Епік).
4. тільки недок., перен. Захоплювати цілком, заповняти собою кого-, що-небудь (про почуття і т. ін.).
[Панахида:] Коли весело всім, тебе пожирає нудьга (І. Микитенко).
◇ Ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком) див. ї́сти;
(1) Пожира́ти кни́ги (книжки́, журна́ли і т. ін.) – читати швидко і багато.
Пожираючи без ладу сотні томів, Ярина вміла, однак, зібрати в головці проміння мислі, розкидані там (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- пожирати — пожира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пожирати — Жерти, поїдати; (очима) свердлити; (вогнем) нищити, спалювати; (книги) поглинати; (відстані) долати; п! ЇСТИ. Словник синонімів Караванського
- пожирати — див. їсти Словник синонімів Вусика
- пожирати — -аю, -аєш, недок., пожерти, -ру, -реш; мин. ч. пожер, -ла, -ло; док., перех. 1》 Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин). || вульг. Їсти що-небудь із жадібністю, у великій кількості (про людей). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожирати — ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком). 1. кого. Невідривно, пильно дивитися на кого-небудь, виявляючи при цьому певні почуття (любові, неприязні, ненависті і т. ін.). Парубки мовчки одійшли.. Фразеологічний словник української мови
- пожирати — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- пожирати — Пожира́ти, -жира́ю, -жира́єш; поже́рти, -жеру́, -жере́ш; поже́р, -же́рла, -же́рли Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пожирати — ПОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш; мин. ч. поже́р, ла, ло; док., перех. 1. Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин). На буряки п’ятої бригади довгоносик напав навалою.. Словник української мови в 11 томах
- пожирати — Пожира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. пожерти, -жеру, -жере́ш, гл. Пожирать, пожрать. Налетіло птаство небесне і пожерло його. Єв. Мр. IV. 4. жерцем пожирати. Тайно гонять, явно б'ють, підкладають сіті, ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають. Чуб. V. 448. Словник української мови Грінченка