1. Великий тлумачний словник сучасної мови

покалічений

покалі́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до покалічити.

|| покалічено, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. покалічений, -ного, ч.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покалічений — покалі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. покалічений — див. зіпсований Словник синонімів Вусика
  3. покалічений — ПОКАЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до покалі́чити. Вони забрали їх [Настусю і Павлуся] і посадили на віз .. і трохи покалічених повезли далі до міста (І. Нечуй-Левицький); – А звідки ж йому сили набратися, коли в нього ребра війною покалічені?... Словник української мови у 20 томах
  4. покалічений — ПОКАЛІ́ЧЕНИЙ (який має каліцтво, фізичну ваду), ПОНІ́ВЕЧЕНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ). На майдані сорочинському полилася кров, полягли мертві тіла; 20 сорочинців поклали свої голови, більше 50 зостались покалічені (Олена Пчілка)... Словник синонімів української мови
  5. покалічений — ПОКАЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покалі́чити. Вони забрали їх [Настусю і Павлуся] і посадили на віз.. і трохи покалічених повезли далі до міста (Н.-Лев., IV, 1956, 272); — А звідки ж йому сили набратися, коли в нього ребра війною покалічені?... Словник української мови в 11 томах