покидьки
по́кидьки
-ів, мн. (одн. покидьок, -дька, ч.).
1》 Непридатні для використання, непотрібні залишки чого-небудь, мотлох, старі речі і т. ін.
2》 перен., зневажл. Морально розкладені люди, декласовані, злочинні елементи суспільства; непотріб, негідь, потолоч.
|| Уживається в значенні лайливого слова.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покидьки — мн., (сміття) покидь, послід, св. відходи; (їжі) недоїдки, рештки (рідкі) помиї; (хто) зб. непотріб, негідь, потолоч, од. покидьок, (вона) покидька. Словник синонімів Караванського
- покидьки — див. залишок; сміття Словник синонімів Вусика
- покидьки — ПО́КИ́ДЬКИ, ів, мн. (одн. по́ки́дьок, дька, ч.). 1. Непридатні для використання, непотрібні залишки чого-небудь, мотлох, старі речі і т. ін. [Палажка:] А покажи лишень! [Тишко:] Та кажу ж вам, що утиль... Покидьок... [Палажка:] А куди ж ти його несеш? (Я. Словник української мови у 20 томах
- покидьки — Поки́дьки, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- покидьки — ПО́КИ́ДЬКИ, ів, мн. (одн. по́ки́дьок, дька, ч.). 1. Непридатні для використання, непотрібні залишки чого-небудь, мотлох, старі речі і т. ін. [Палажка:] А покажи лишень! [Тишко:] Та кажу ж вам, що утиль… Покидьок… [Палажка:] А куди ж ти його несеш? (Мам. Словник української мови в 11 томах