польський
по́льський
-а, -е.
Прикм. до поляки і Польща.
|| Власт. полякам.
Польська мова — мова поляків; належить до західної підгрупи слов'янських мов індоєвропейської сім'ї.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- польський — «Польська» дорога: немощена, польова дорога [V] Словник з творів Івана Франка
- польський — по́льський прикметник Орфографічний словник української мови
- польський — ПО́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до поля́ки і Польща. Одна [частина монголів] пішла на захід, мабуть, під Судомир, у польську країну (І. Франко); Народе польський! День новий Стрічаєш ти у славі, Сіяє подвиг трудовий У Кракові й Варшаві (М. Рильський); // Власт. Словник української мови у 20 томах
- польський — ПО́ЛЬСЬКИЙ, ЛЯ́СЬКИЙ іст., ЛЯ́ДСЬКИЙ діал. Козаки кинулись і швидко наздогнали польське військо (І. Нечуй-Левицький); Відчиняйте замку брами, Ляська піснь в нім загуде (пісня); Тут бивсь норман, і лядський Болеслав Щербив меча об Золоті ворота (М. Зеров). — Пор. поля́ки. Словник синонімів української мови
- польський — По́льський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- польський — ПО́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до поля́ки і Польща. Одна [частина монголів] пішла на захід, мабуть, під Судомир, у польську країну (Фр., VI, 1951, 50); Народе польський!... Словник української мови в 11 томах
- польський — Польський, -а, -е Польскій. Словник української мови Грінченка