полільник
полі́льник
-а, ч.
1》 Той, хто поле.
2》 Знаряддя для розпушування ґрунту і очищення посівів від бур'янів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полільник — полі́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- полільник — ПОЛІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто поле. Слідом за культиваторами, що проривали буряк, ішла його бригада полільників, докінчуючи й поправляючи руками те, чого не могли зробити механізми (Я. Словник української мови у 20 томах
- полільник — Полі́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полільник — ПОЛІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто поле. Слідом за культиваторами, що проривали буряк, ішла його бригада полільників, докінчуючи й поправляючи руками те, чого не могли зробити механізми (Кач., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- полільник — Полільник, -ка м. Подольщикъ. Харьк. у. Словник української мови Грінченка