поліпшувач

Значення в інших словниках

1. поліпшувач — полі́пшувач 1 іменник чоловічого роду, істота про людину полі́пшувач 2 іменник чоловічого роду, істота про тварину полі́пшувач 3 іменник чоловічого роду про рослину або речовину Орфографічний словник української мови
2. поліпшувач — ПОЛІ́ПШУВАЧ, а, ч. Той чи те, ким або чим поліпшується хто-, що-небудь. Використовується [донська порода коней] як поліпшувач місцевих верхових і робочих коней (з наук. літ.); Зерно сильних пшениць використовують як поліпшувач борошна слабких пшениць (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. поліпшувач — ПОЛІ́ПШУВАЧ, а, ч. Той чи те, ким або чим поліпшується хто-, що-небудь. Використовується [донська порода коней] як поліпшувач місцевих верхових і робочих коней (Колг. енц.. І, 1956, 608); Зерно сильних пшениць використовують як поліпшувач борошна слабких пшениць (Хлібороб Укр., 8, 1966, 16). Словник української мови в 11 томах