1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поникати

поника́ти

I -аю, -аєш, док.

Никати якийсь час.

II -аю, -аєш, недок., поникнути, -ну, -неш; мин. ч. поник, -ла, -ло і поникнув, -нула, -нуло, док.

1》 Схилятися, пригинатися.

|| чим, у сполуч. зі сл. голова, чоло, уроч. Схиляти донизу.

|| Полягати (про траву, злакові і т. ін.).

2》 Опускатися донизу; обвисати.

|| Опускатися, лягати на що-небудь.

|| Падати вниз.

|| у що, перен. Переходити до якого-небудь стану. Поникнути у задуму.

3》 Втрачати силу, енергію, жвавість, бадьорість.

|| Ставати пригніченим, підупадати настроєм.

|| перен. Втрачати барвистість, яскравість, набувати похмурого вигляду.

|| перен. Втрачати силу свого вияву; слабшати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поникати — поника́ти 1 дієслово доконаного виду никати якийсь час поника́ти 2 дієслово недоконаного виду схилятися, пригинатися Орфографічний словник української мови
  2. поникати — моск. схиляти Словник чужослів Павло Штепа
  3. поникати — ПОНИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док. Никати якийсь час. Вернувся [Вітя] до двору, походив, поникав; зайшов у пасіку, ліг горілиць на траві (С. Васильченко). ПОНИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПОНИ́КНУТИ, ну, неш, заст., і рідко и́чу, и́чеш, мин. Словник української мови у 20 томах
  4. поникати — пони́кати подивитися, попильнувати (ст): – Ти, братику, є стукнєнтий в мозок. Ліпше за собою поникай. – Не твій інте́рес (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. поникати — ВИ́ЛЯГТИ (про траву, злакові тощо — нахилитися стеблами до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру та ін.), ПОЛЯГТИ́, ПОНИ́КНУТИ. — Недок.: виляга́ти, поляга́ти, поника́ти. Вилягли в полі хліба, хліборобства гине надія (М. Словник синонімів української мови
  6. поникати — ПОНИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док. Никати якийсь час. Вернувся [Вітя] до двору, походив, поникав; зайшов у пасіку, ліг горілиць на траві (Вас., II, 1959, 182). ПОНИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПОНИ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. пони́к, ла, ло і пони́кнув, нула, ло, док. Словник української мови в 11 томах
  7. поникати — I. Поника́ти, -ка́ю, -єш гл. Послоняться, побродить туда и сюда. Поникав-поникав по двору і пішов собі. --------------- II. Поника́ти, -ка́ю, -єш сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Словник української мови Грінченка